«Новорічний вернісаж Центру»
Новорічні
свята – найулюбленіші, найяскравіші та найвеселіші! Їх полюбляють, як
дорослі, так і діти. Одні дітлахи – святкують їх удома, в сімейному
колі, інші – поспішають в підліткові клуби за місцем проживання, де
педагогічний колектив Центру під гаслом «Ой, весела в нас зима!» щиро
зустрічає дітей та підлітків за місцем проживання, змістовно організовує
їх досуг, не обмежуючи його лише святкуваннями Нового року.
Розпочинають педагоги новорічну казкову феєрію декадою «За народним календарем», яка проходить в підліткових клубах Центру в грудні місяці. Підчас проведення наступних заходів:
• Народознавчих годин «День Катерини та Андріївські вечорниці», «Зима прийшла і праздників принесла»;
• Пізнавальних бесід «Зимові свята»;
• Розміщення інформації про народні звичаї та традиції святкування зимових свят;
• Народного прогностика «Сонце на літо, а Зима на мороз».
Діти та підлітки дізнаються про народні звичаї та традиції новорічних свят, про їх значимість та історію.
Творчо проходить у підліткових клубах за місцем проживання «Фабрика Діда Мороза» по виготовленню новорічних прикрас для красуні ялинки.
11 грудня 2012 року на кращу «Фабрику діда Мороза» було запрошено телебачення, діти мали змогу проявити свої творчі здібності, демонструючи новітні методики по виготовленню новорічних іграшок та прикрас, святкових стін газет та вітальних листівок.
Завдяки роботі «Фабрики Діда Мороза» буде прикрашена ялинка СКЦ «Плоскирів» у мікрорайоні Гречани.
Вітальними листівками діти привітали з Новорічними святами депутатів міської ради.
Похизувалися дітлахи Центру і своїми малюнками, творчими роботами. На «Ура!» пройшли виставки «Зимова казка» (з 14.12.12р. підлітковий клуб «Фантазія» (вул. Завадського, 38)) та «Казкова круговерть» (з17.12.12р. підлітковий клуб «Романтик» (вул. Козача, 56/1)). Регулярно, на протязі грудня місяця проводяться з дітьми та підлітками мікрорайонів міста Хмельницького зимові розваги, снігові баталії, перегони на санчатах на свіжому повітрі. Дуже цікавить підростаюче покоління особа Діда Мороза. Про неї вони дізнаються під час проведення годин цікавої історії «Хто приносить нам подарунки?», «Хто ти, Діду Морозе?», які будуть проведені в підлітковому клубі «Фантазія» (вул. Завадського, 38) та «Романтик» (вул. Козача, 56/1) 24.12.12р.
12 грудня 2012р. в підлітковому клубі «Вікторія» (вул. Інститутська, 8) весело пройшло театралізоване свято «Андріївські вечорниці». 75 вихованців клубу ворожили, співали українські пісні, проводили цікаві конкурси з «Калитою», пригощалися українськими варениками, печеною картоплею та чаєм із солодощами.
19 грудня 2012 року планується для дітей та підлітків Центру театралізоване свято «Хто, хто Миколая любить», воно відбудеться в підлітковому клубі «Вікторія» (вул. Інститутська, 8). Святий Миколай обов’язково обдарує дітей подарунками, казкові герої проведуть ігри, розваги, конкурси.
В кожному підлітковому кубі Центру відбудуться Новорічні свята, під час яких діти проведуть змістовно свій вільний час, отримують солодкі призи, та в затишній дружній обстановці гідно проведуть 2012 та зустрінуть 2013 Новий рік!
Розпочинають педагоги новорічну казкову феєрію декадою «За народним календарем», яка проходить в підліткових клубах Центру в грудні місяці. Підчас проведення наступних заходів:
• Народознавчих годин «День Катерини та Андріївські вечорниці», «Зима прийшла і праздників принесла»;
• Пізнавальних бесід «Зимові свята»;
• Розміщення інформації про народні звичаї та традиції святкування зимових свят;
• Народного прогностика «Сонце на літо, а Зима на мороз».
Діти та підлітки дізнаються про народні звичаї та традиції новорічних свят, про їх значимість та історію.
Творчо проходить у підліткових клубах за місцем проживання «Фабрика Діда Мороза» по виготовленню новорічних прикрас для красуні ялинки.
11 грудня 2012 року на кращу «Фабрику діда Мороза» було запрошено телебачення, діти мали змогу проявити свої творчі здібності, демонструючи новітні методики по виготовленню новорічних іграшок та прикрас, святкових стін газет та вітальних листівок.
Завдяки роботі «Фабрики Діда Мороза» буде прикрашена ялинка СКЦ «Плоскирів» у мікрорайоні Гречани.
Вітальними листівками діти привітали з Новорічними святами депутатів міської ради.
Похизувалися дітлахи Центру і своїми малюнками, творчими роботами. На «Ура!» пройшли виставки «Зимова казка» (з 14.12.12р. підлітковий клуб «Фантазія» (вул. Завадського, 38)) та «Казкова круговерть» (з17.12.12р. підлітковий клуб «Романтик» (вул. Козача, 56/1)). Регулярно, на протязі грудня місяця проводяться з дітьми та підлітками мікрорайонів міста Хмельницького зимові розваги, снігові баталії, перегони на санчатах на свіжому повітрі. Дуже цікавить підростаюче покоління особа Діда Мороза. Про неї вони дізнаються під час проведення годин цікавої історії «Хто приносить нам подарунки?», «Хто ти, Діду Морозе?», які будуть проведені в підлітковому клубі «Фантазія» (вул. Завадського, 38) та «Романтик» (вул. Козача, 56/1) 24.12.12р.
12 грудня 2012р. в підлітковому клубі «Вікторія» (вул. Інститутська, 8) весело пройшло театралізоване свято «Андріївські вечорниці». 75 вихованців клубу ворожили, співали українські пісні, проводили цікаві конкурси з «Калитою», пригощалися українськими варениками, печеною картоплею та чаєм із солодощами.
19 грудня 2012 року планується для дітей та підлітків Центру театралізоване свято «Хто, хто Миколая любить», воно відбудеться в підлітковому клубі «Вікторія» (вул. Інститутська, 8). Святий Миколай обов’язково обдарує дітей подарунками, казкові герої проведуть ігри, розваги, конкурси.
В кожному підлітковому кубі Центру відбудуться Новорічні свята, під час яких діти проведуть змістовно свій вільний час, отримують солодкі призи, та в затишній дружній обстановці гідно проведуть 2012 та зустрінуть 2013 Новий рік!
Свято св. Миколая
В міському Центрі по роботі з дітьми та підлітками вже кипить робота по підготовці планування заходів в рамках зустрічі новорічних свят. Так з 07.12.12 р. по 25.12.12 р. в клубах Центру закипіла робота на, вже традиційних, справжнісіньських «фабриках» Діда Мороза, де дітлахи з ентузіазмом виготовляють подарунки, вітальні листівки, прикраси на новорічні ялинки.
З нетерпінням чекаємо зустрічі з св.. Миколаєм, готуємо театралізовану святкову програму «Ой хто,хто Миколая любить?» Основні події дійства розгорнуться в приміщенні підліткового клубу «Вікторія» ( Інститутська, 8) – 19.12.2012 р. о 17.30.
08.01.2013 р. о 13.00 на площі Незалежності, біля головної ялинки міста, відбудеться святкова програма «Новорічна круговерть».
Запрошуємо всіх дітей та їх батьків, які бажають весело та цікаво провести вільний час новорічних канікул, зустріти новорічні свята разом .
Про театралізоване свято «Хто, хто Миколая любить»
в підлітковому клубі «Вікторія»
Щиро зустріли Святого Миколая дітлахи дитячих клубів міського центру по роботі з дітьми та підлітками за місцем проживання на театралізованому святі «Хто, хто Миколая любить», яке відбулося 19.12.12р. в підлітковому клубі «Вікторія» (вул. Інститутська, 8).
Зустрів батьків, дітей та гостей свята духовий оркестр військ спецпризначення яскравим виконанням музичних творів.
... музичне вітання...
Гуртківці підліткового клубу «Вікторія», разом із своїми керівниками: педагогом-організатором Центру Штогрін Н.Я., культорганізатором Христофоровим В.С. казково прикрасили свій улюблений клуб різноманітними новорічними іграшками, нарядили красуню ялинку, підготували надзвичайно цікаву концертну програму, яку із великим задоволенням дивились 170 дітей, батьків та гостей свята, яких привітав з новорічними святами начальник управління молоді та спорту Вешко В.І..
Головними її героями були Святий Миколай, ангелята, Джек Горобець та чудові артисти, які і співали, і танцювали, і організовували дітей на цікаві конкурси. Керівники підліткового клубу «Вікторія» задіяли і «Пластунів», і колектив єврейського танцю «Вогонь в небесах», реп-гурт «Со двора», колектив східного танцю «Індиго» та волонтера, керівника гуртка декоративно-прикладного мистецтва, Токар В.М..
Під час проведення театралізованого свята «Хто,хто Миколая любить» всі гуртківці п/к «Вікторія» мали змогу проявити свої творчі здібності. Особливо слід відмітити Владлену Кеданемаріам, яка співала українські пісні, танцювала східну імпровізацію. Усіх дітей свята, які активно повеселились, обдарував солодкими подарунками Святий Миколай, який цілий рік буде оберігати, захищати присутніх на святі дітей, їх батьків та гостей свята. Закінчилось свято феєричним Фаер-Шоу, вогонь якого зігрів серця присутніх.
1. Кілька слів про Миколая Мирлікійського.
Святий Миколай-Чудотворець, архиєпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам’яті святителя діти – бо для них то означає веселе свято й подарунки. Архиєпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі III–IV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли “період катакомб” відійшов у минуле. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам’ять про святого вже стільки століть? Серед сучасників отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам’ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за взірець. З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння святого став значним християнським празником Східної Церкви – тоді імператор
Юстиніян І (527–565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: “Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города”. Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен (1143–1181) навіть державним законом приписав святкувати день пам’яті Святого Миколая. З Візантії празник поширився по цілому світу – й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв святого чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім’я Миколай. До Західної Церкви празник прийшов у IX ст., коли папа Миколай (858–867) – перший папа з цим іменем – близько 860 р. збудував у Римі церкву святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося воно в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973–983). Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і по сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам – столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий не одноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха – силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні – кожен рибальський курінь мав обов’язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів. Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, несправедливо засуджених – також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес – рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав коштів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей. Згодом через те, що вшанування св. Миколая випадало у році двічі – у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя узяли святого й трудівники-селяни…
2. Чому ж дитяче свято?
То як же Святого Миколая “привласнили” собі діти? Спершу, з появою шкіл при храмах, Святий Миколай став опікуном учнів – ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в ХІ столітті у Кельнському соборі в день пам’яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами. З храму та школи свято поширилося на родину. У середньовічній Німеччині
саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі – горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів – в’язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, – вважалося, записано у “Золотій книзі”, яку має при собі небесний опікун. У старих церковних записах є такі слова: “Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей” (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: “Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!” Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину. Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин – адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за
німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму іншого важливого
Вершника... В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортів – відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з’являється Святий Ніколаус – і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі – там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд: чи заслужив малюк на небесні гостинці. В Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня – діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання – так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір’ями Сінтерклаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії – ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що недалечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля – на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підводять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків на самоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови – й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об’їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов’язкові – традиційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові поросятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники.
3. А в Україні?..
Юстиніян І (527–565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: “Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города”. Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен (1143–1181) навіть державним законом приписав святкувати день пам’яті Святого Миколая. З Візантії празник поширився по цілому світу – й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв святого чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім’я Миколай. До Західної Церкви празник прийшов у IX ст., коли папа Миколай (858–867) – перший папа з цим іменем – близько 860 р. збудував у Римі церкву святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося воно в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973–983). Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і по сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам – столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий не одноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха – силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні – кожен рибальський курінь мав обов’язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів. Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, несправедливо засуджених – також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес – рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав коштів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей. Згодом через те, що вшанування св. Миколая випадало у році двічі – у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя узяли святого й трудівники-селяни…
2. Чому ж дитяче свято?
То як же Святого Миколая “привласнили” собі діти? Спершу, з появою шкіл при храмах, Святий Миколай став опікуном учнів – ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в ХІ столітті у Кельнському соборі в день пам’яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами. З храму та школи свято поширилося на родину. У середньовічній Німеччині
саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі – горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів – в’язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, – вважалося, записано у “Золотій книзі”, яку має при собі небесний опікун. У старих церковних записах є такі слова: “Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей” (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: “Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!” Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину. Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин – адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за
німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму іншого важливого
Вершника... В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортів – відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з’являється Святий Ніколаус – і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі – там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд: чи заслужив малюк на небесні гостинці. В Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня – діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання – так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір’ями Сінтерклаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії – ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що недалечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля – на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підводять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків на самоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови – й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об’їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов’язкові – традиційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові поросятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники.
3. А в Україні?..
В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим празником, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая – і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості: обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо. Цього дня варили пиво. “Вітали сніжну зиму” – на санях тричі об’їжджали довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво – миколайчики. Це було своєрідне “розполовинення посту”, після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи. Цікаве обрядове дійство “Гоцання”, що раніше проводились на зимового Миколу (запис про нього був здійснений фольклористами на Чернігівщині у 1980 рр.). У його основі – пошанування дідусів і бабусь, всіх тих, у кого вже народились онуки. Оповіді людей старшого віку в різних місцях України містять також уривки обрядових дійств, що колись пов'язувались з водінням Кози на свята Введення та Миколая. Тексти миколаївської “Кози” вирізняються насампе¬ред згадками про музик, про діда й бабу, про вовка, зайця. [1] Характерним для миколаївських гулянь є змагання господарів і колядників-гоцальників в дотепах, жартах, каламбурах, знанні загадок, прикмет, прислів'їв, приказок, небилиць, скоромовок і т.ін. З постанням у другій половині ХІХ ст. на Галичині мережі українського шкільництва, виникла потреба в яскравому дитячому святі. Як і колись було у Німеччині, Святий Миколай став опікуном українських школярів. Цього дня діти не лише чекали на подарунки. До нього старанно готувалися: вчили вірші, пісні, вправлялись у виразному читанні, аби не осоромитися перед святим гостем. День Святого Миколая означав конкурси, змагання, забави – певне підбиття підсумків у навчальних здобутках, а також дитячий іспит совісті напередодні Різдва – підсумок добрих справ і збитків-непослуху. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди “Чудо з утопленим хлопцем” й одноактова п’єса “Суд святого Николая”[2], в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків. Також у цій драматичній мініатюрі бачимо
мотив, який притаманний більшості подібних українських творів – любов до рідного краю, вірність батьківській мові, а також повага до книги і пильність у науці зведено до чесноти, гідної похвали святого. Драматичні твори на честь дня Святого Миколая писали такі українські
письменники початку-середини ХХ ст. Марічка Підгірянка, Роман Завадович, Леся Храплива, Ївга Шугай, Й. Гаврачинський, М. Єреміїв [3] й інші, крім того, до нас дійшов у різних редакціях ряд текстів невідомих авторів. З поверненням дня Святого Миколая до українських
дітей за Незалежної України виникли нові п’єси та сценарії (тут слід згадати Ігоря Калинця, Віру Багірову, Василя Селезінку, Роману Кобальчинську, Володимиру Круковську й особливо молоду авторку Оксану Лущевську, яка створила повноцінний драматичний твір відійшовши від традиційної схеми). Багато письменників попрацювало й над створенням
віршів-декламацій, таких необхідних для дитячого кожного свята. Вже український декламатор “Сніп”, виданий у 1930-х рр., містить їх більше двох десятків. Нині ж у різних виданнях їх зібралося близько двох сотень – таке розмаїття дасть можливість підготувати не одне свято. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не поміститься. Часто його супроводять світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не
вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!
А ось так проходять свята в підліткових клубах Центру...
...вареники на Андрія...
...в веселих конкурсах приймають участь усі бажаючі...
...в веселих конкурсах приймають участь усі бажаючі...
...коли гарно відпочили - можна гарно й попоїсти... :)
Немає коментарів:
Дописати коментар